До відома Мікова Олександра Сергійовича!

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

ун. №  759/1026/16-ц

пр. №   2/759/2022/16

          08 квітня 2016 року                                                                        м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головуванням  судді Сенька М.Ф.,

при  секретарі             Ніколенку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Мікової Ольги Сергіївни до Мікова Олександра Сергійовича про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини, третя особа – орган опіки і піклування  Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація,

ВСТАНОВИВ:

Мікова О.С. в січні 2016 року заявила позов до Мікова О.С., за яким просила розірвати шлюб укладений між сторонами, постановити рішення про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання  дитини Мікова Д.О., 29.07.2002 р.н., в сумі 5000 грн., щомісячно,  до досягнення дитиною повноліття, а також визначити місце проживання дитини разом з матір’ю.

Мікова О.С. в судовому засіданні вимоги позову підтримала, пославшись на доводи та підстави викладені в позовній заяві.

Міков О.С. в суд не з'явився, про  час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Оскільки, у справі достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе постановити заочне рішення на підставі наявних доказів. Позивач проти такого порядку розгляду справи не заперечувала.

Судом встановлено таке.

Сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі  з 25 квітня 1998 року ( а.с.6).

Від шлюбу мають  сина  Дениса, який народився 29.07.2002 року (а.с.7).

За поясненнями позивача, її сім'я хоч і зареєстрована в м. Севастополі АР Крим, проте останні 8 років проживали в м. Києві, у вересні 2015 року чоловік звільнився з роботи, забрав всі свої речі і виїхав на постійне місце проживання  до м. Севастополь АР Крим, з того часу шлюбні відносини між сторонами були припинені, спільне господарство не ведеться, поновлювати шлюбні відносини сторони не бажають.

За таких обставин,  відсутності заперечень відповідача, суд знаходить існування шлюбу формальним та таким, що суперечить інтересам сторін, а тому він підлягає розірванню на підставі ст.ст. 105, 112 СК України.

Статтями 180, 181 СК України встановлено обов’язок  утримувати дітей до досягнення ними повноліття, та визначено способи утримання дітей, в тому числі і шляхом встановлення аліментних зобов’язань.

Тому, позивач має право вимагати стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.

Позивач в судовому засіданні пояснила, що відповідач з часу припинення шлюбних відносин участі в утриманні дитини не приймає, постійного місця роботи немає, але є працездатним і має можливість надавати допомогу на утримання дитини.

За таких пояснень, визначення аліментів в твердій грошовій сумі узгоджується  з приписами ст. 184 СК України.

Визначений  позивачем розмір аліментів, на думку суду, відповідає  вимогам ст.ст. 182, 184 СК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову про стягнення аліментів та про можливість його задоволення.

Підлягають задоволенню і вимоги позову про визначення місця проживання дитини.

Так, статтею 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Позивач в суді пояснила, що відповідач наполягає на тому, щоб їх дитина проживала разом з ним, і влітку 2015 року перешкоджав виїзду дитини з окупованої території АР Крим.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати  малолітня дитина, то  спір між ними відповідно до ст. 161 СК України, може бути вирішено органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Вирішити спір через органи опіки і піклування сторони не можуть через те що територія АР Крим з березня 2014 року вважається окупованою в наслідок збройної агресії Російської Федерації.

Разом з тим, під час попереднього  розгляду справи,  неповнолітній Міков Д.О. заявив, що бажає залишитись проживати разом з матір’ю.

Судом також встановлено, що Міков Д.О. з першого класу навчається в ЗОШ №47 м. Києва, позивач працює в ПАТ «Універсал Банк» і має постійних дохід, розмір якого на думку суду, є достатнім щоб забезпечити потреби дитини.

За таких обставин, суд вважає за необхідне і доцільне визначити місце проживання дитини разом з матір’ю на підставі вказаних норм закону.

Отже, позов Мікової О.С. підлягає задоволенню повністю.

За такого рішення,витрати у справі, відповідно до ст.88 ЦПК України, суд покладає на  відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10,11, 60, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Мікової Ольги Сергіївни до Мікова Олександра Сергійовича про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 25 квітня 1998 року у Відділі реєстрації актів громадянського стану Ленінського району м. Севастополя (запис №237) між Міковим Олександром Сергійовичем та Міковою Ольгою Сергіївною – розірвати.

Стягувати з Мікова Олександра Сергійовича на користь Мікової Ольги Сергіївни аліменти на утримання дитини Мікова Дениса Олександровича, 29.07.2002 р.н.,  в  сумі  5000 (п’ять тисяч) грн., щомісячно, починаючи з 12 січня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.

Визначити місце проживання неповнолітнього Мікова Дениса Олександровича, 29.07.2002 р.н., разом з матір’ю Міковою Ольгою Сергіївною.

Стягнути з Мікова Олександра Сергійовича на користь Мікової Ольги Сергіївни 551 (п’ятсот п’ятдесят одну) грн. 20 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.