Святошинський районний суд міста Києва

20 березня 2015, 16:26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/1883/15-ц

пр. № 2/759/2379/15

16 березня 2015 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Чалої А.П.,

при секретарі - Котляр Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом

Савіної Наталії Михайлівни

до Савіна Сергія Анатолійовича,

3-тя особа: Орган опіки та піклування Солом*янського району м.Києва

про надання дозволу матері на тимчасовий виїзд за кордон України та на

тимчасово окуповану територію і м.Севастополь малолітньої дитини

без згоди батька, -

В с т а н о в и в :

Савіна Н.М. звернулась до суду з позовом до Савіна С.А. та просила надати їй дозвіл на виїзд для малолітнього сина Савіна Б.С., 16.06.2007р. народження за кордон України та на тимчасово окуповану територію і м.Севастополь без згоди батька – Савіна С.А. до повноліття дитини, а також дозволити їй оформити документи для тимчасового виїзду малолітнього сина Савіна Б.С., 16.06.2007р. народження за межі України, до країн ближнього і дальнього зарубіжжя, а також до тимчасово окупованої території АР Крим і м.Севастополь без згоди батька, посилаючись на те, що зареєстрована в м.Сімферополь вул.Залізнична, 3, квартира №3 і є особою, яка прибула до м.Києва із тимчасово окупованої території АР Крим і її заява за №1932 зареєстрована 04.06.2014р. в журналі обліку м.Києва, де вона тимчасово мешкає по вул.В.Липківського, 34, квартира №92. 16.10.1999р. вона зареєструвала шлюб із Савіним С.А., від якого 16.06.2007р. у них народився син Савін Б.С., який разом із нею прибув із тимчасово окупованої території АР Крим до м.Києва. Рішенням Залізничого районного суду м.Сімферополя від 23.02.2012р. шлюб між нею і Савіним С.А. був розірваний. Колишній чоловік залишився проживати в м.Сімферополі, вул.Залізнична, 3, квартира №3, а її батьки: Сафронова В.О. і Сафронов М.М. проживають в АР Крим, Сімферопольський район, вул.Шкільна, 4, квартира №193. Вона має намір і бажання відвідувати із малолітнім сином Богданом, 16.06.2007р. народження бабусю з дідусем до тимчасово окупованої території АР Крим і м.Севастополя, а також виїжджати за межі України до країн ближнього і дальнього зарубіжжя, однак письмового дозволу від колишнього чоловіка вона отримати не може, оскільки він залишився проживати на тимчасово окупованій території. Просила задовольнити позов на підставі Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Закону України «Про порядок виїзду з України та в*їзду в Україну громадян України», постанови КМ України «Про затвердження правил перетинання державного кордону громадянами України».

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, а також на порушення прав малолітнього сина на вільне пересування і відвідування бабусі й дідуся.

Відповідач в судове засідання не з*явився, мешкає в АР Крим, м.Сімферополь, вул.Залізнична, 3, квартира №3, про день і час розгляду справи повідомлявся через офіційний веб-портал «Судова влада України» (а.с. 20 – електронна судова повістка-повідомлення).

Суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів згідно частини 4 ст.169 ЦПК України в порядку заочного розгляду справи.

Орган опіки та піклування Солом*янської районної в м.Києві державної адміністрації явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, що стверджується поштовими повідомленнями (а.с. 19, 24), заперечень проти позову суду не надав, про поважність неявки представника суд не повідомив.

Суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності представника третьої особи на підставі матеріалів, що є в справі.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що Савіна Н.М. зареєстрована в м.Сімферополь, вул.Залізнична, 3, квартира №3 (а.с. 7 – копія паспорту) і є особою, яка прибула до м.Києва із тимчасово окупованої території АР Крим (а.с. 10 – копія довідки Департаменту соціальної політики №1594 від 04.06.2015р.) і її заява за №1932 зареєстрована 04.06.2014р. в журналі обліку м.Києва, де вона тимчасово мешкає по вул.В.Липківського, 34, квартира №92 (а.с. 11 – копія довідки №10/С-571, що підтверджує місцеперебування громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї від 16.12.2014р.)

16.10.1999р. Савіна Н.М. зареєструвала шлюб із Савіним С.А., про що вбачається з відмітки в її паспорті, від якого 16.06.2007р. у них народився син Савін Б.С. (а.с. 9 – копія свідоцтва про народження), який разом із нею прибув із тимчасово окупованої території АР Крим до м.Києва.

Рішенням Залізничого районного суду м.Сімферополя від 23.02.2012р. шлюб між нею і Савіним С.А. був розірваний (а.с. 8 – копія рішення суду).

Як вказувала позивачка, колишній чоловік залишився проживати в м.Сімферополі, вул.Залізнична, 3, квартира №3, а її батьки: Сафронова В.О. і Сафронов М.М. проживають в АР Крим, Сімферопольський район, вул.Шкільна, 4, квартира №193 (а.с. 12-14 – копії паспортів).

Позивачка має намір і бажання відвідувати із малолітнім сином Богданом, 16.06.2007р. народження бабусю з дідусем до тимчасово окупованої території АР Крим і м.Севастополя, а також виїжджати в інші країни ближнього і дальнього зарубіжжя.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з наступного.

Згідно частини 1 ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов*язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

В частині 2 цієї ж правової норми вказано, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов*язків щодо дитини.

У відповідності до частини 2 ст.150 СК України, батьки зобов*язані піклуватися про здоров*я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

В частині 2 ст.155 СК України зазначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частина 1 ст.257 СК України визначає, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.

Відповідно до частини 2 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в*їзду в Україну громадян України», оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально посвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон...

За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

При цьому, діючим законодавством передбачено можливість ухвалення судом рішення на виїзд, а не постійні виїзди без згоди іншого з батьків, не позбавленого батьківських прав, такі поїздки можуть мати разовий характер з певним проміжком перебування у відповідній державі, тобто, з визначенням його початку і закінчення, а також адреси, де буде проживати дитина, для з*ясування судом доцільності та відповідності інтересам дитини такої поїздки.

Відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМ України №57 від 27.01.1995р. з наступними змінами і доповненнями, у згоді на виїзд за межі України повинні бути зазначені держава прямування та відповідний проміжок часу перебування у цій державі.

Правовий режим тимчасово окупованої території АР Крим і м.Севастополя визначений в спеціальному Законі України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», який законодавчо закріплює права громадян України, які мешкають на вказаній території або прибули з неї до іншої території України.

Хоча в даному спірному випадку позивачка не вказує конкретний час відвідування нею разом із малолітнім сином своїх батьків, які мешкають на території тимчасово окупованої території АР Крим, однак сукупність зібраних в справі доказів та особливість конкретної ситуації, що склалася, з врахуванням прав та інтересів як малолітньої дитини та і її дідуся з бабусею, суд вважає, що їх спілкування у будь-який зручний для обох сторін час відповідає інтересам обох сторін, у зв*язку із чим є доцільним.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємному зв*язку, суд вважає, що позовні вимоги щодо надання дозволу позивачці на виготовлення проїзного документа дитини для виїзду за межі України без згоди батька, а також виїзд малолітньої дитини до тимчасово окупованої території АР Крим до місця проживання своїх дідуся й бабусі без згоди батька, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується надання дозволу позивачці для виїзду дитини до країн ближнього і дальнього зарубіжжя без згоди батька до досягнення дитиною повноліття, суд вважає, що в цій частині позовних вимог в справі відсутні докази щодо місця прямування та відповідний часовий проміжок перебування малолітнього в конкретному місці, позовні вимоги сформульовані щодо надання дозволу на невизначену кількість виїздів і без зазначення чіткого проміжку часу та місця прямування до досягнення дитиною повноліття, тобто, намір позивачки на виїзд з України з дитиною і зворотній в*їзд в Україну позивачки з неповнолітнім сином фактично носить характер припущень, оскільки, крім особистих пояснень самої позивачки про такі обставини справи, суду не надані належні та допустимі докази конкретної поїздки, а відповідно до частини 4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що для задоволення позову в цій частині правові підстави не встановлені.

Керуючись ст.ст. 141, 150, 155 СК України, ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в*їзду в Україну громадян України», Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою КМ України №57 від 27.01.1995р. з наступними змінами і доповненнями, ст.ст. 10, 11, 57-60, 169 ч.4, 209, 212-215, 223-228 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Надати дозвіл Савіній Наталії Михайлівні, 08.01.1981р. народження, уродженці с.Молодіжне Сімферопольського району АР Крим, що зареєстрована в АР Крим, м.Сімферополь, вул.Залізнична, 3, квартира №3, тимчасово мешкає в м.Києві, вул.В.Липківського, 34, квартира №92, на виїзд за межі України малолітнього сина Савіна Богдана Сергійовича, 16.06.2007р. народження без дозволу і згоди батька – Савіна Сергія Анатолійовича, що мешкає в АР Крим, м.Сімферополь, вул.Залізнична, 3, квартира №3, а саме: до тимчасово окупованої території АР Крим, Сімферопольського району, сел.Молодіжне, вул.Шкільна, 4, квартира №193, за місцем проживання дідуся – Сафронова Михайла Михайловича, 15.09.1959р. народження і бабусі – Сафронової Валентини Олександрівни, 16.07.1958р. народження, до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Заочне рішення може бути оскаржено іншими учасниками процесу до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення рішення суду – протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя:

Оголошення про рішення у справі 2/759/2379/15